ЗАТОМИ́ТИ, омлю́, о́миш, док., перех., розм. Довести до знемоги, знесилля; замучити, стомити. Учепися ти йому за серце, затоми ти його, зануди (Чуб., І, 1872, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 355.

Затоми́ти, млю́, миш, гл. Истомить, изнурить. Учепися ти йому за серце, затоми ти його, зануди, запали ти його. Чуб. І. 92.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 108.