ЗАТО́ГО, присл., діал. Скоро, от-от. Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Барв., Опов.., 1902, 248); [Кіндрат:] Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (Сам., II, 1958, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 354.

Зато́го нар. Вотъ-вотъ, того и гляди, скоро уже. Сидить у хаті, а затого хата повалиться. Час затого й жати. Хата. 110. От-от упаде затого. ЗОЮР. II. 20. Затого сивий волос проб’ється. Г. Барв. 248. Твоє море слав’янськеє, нове, затого вже буде повне і попливе човен. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 108.