ЗА́ТИ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до за́ти́шний. Зайшли в квартиру. Тут було прохолодно, тихо — я відразу відчув подих.. затишності (Збан., Любов. 1957, 35); Несподівано прибув зв’язковий з наказом негайно прибути в розташування штабу. Затишність зруйновано (Багмут, Записки.., 1961, 75); * Образно Вона [голодна воля], як яке страховище, вишкіряла на його свої зуби із затишності (Мирний, IV, 1955 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 350.