ЗАТИ́СКУВАЧ, а, ч.

1. Особа, що затискує, обмежує кого-небудь в чомусь. Правильно роблять ті партійні комітети, які своєчасно закликають до порядку затискувачів критики (Рад. Укр., 15.XII 1956, 1).

2. техн., рідко. Те саме, що затиска́ч. Єнченко дістав з ящика папери, сколені ..затискувачем (Автом., В. Кошик, 1954, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 349.