ЗАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАТЕ́РТИ, тру́, тре́ш; мин. ч. зате́р, ла, ло; док., перех.
1. Вирівнювати, згладжувати, поверхню, усуваючи за допомогою тертя нерівності. Стіну затирають і білять; // Витирати, знищувати що-небудь на якійсь поверхні. Учитель кліпає очима, дивиться на своє писання, лихорадливо затирає дещо рукою й пише наново (Вас., III, 1960, 308); Крамницю знову замкнули, дід Кузьма забив круг неї чотири паколи і обснував їх мотузком, щоб ніхто не підходив і близько, не затирав сліди (Кучер, Трудна любов, 1960, 444).
Затира́ти ру́ки, заст. — терти руки під впливом якого-небудь почуття (хвилювання, радості і т. ін.). Макар Іванович пройшовся по хаті, затираючи руки. Він радий (Коцюб., І, 1955, 167); -Це добре, — удоволено затирав [Борис] руки (Кач., II, 1958, 52).
2. перен., розм. Замовчувати, приховувати що-небудь. Ми не маємо права.. затирати суперечності, що, безумовно, були в його [О. С. Пушкіна] світогляді (Рильський, III, 1955, 198); [Жураківський:] Тут уже справу затерти не можна було, і вона пішла до слідчого (Вас., III, 1960, 300); // Робити менш різким, менш відчутним, згладжувати або знищувати зовсім. Важкі години бою затерли в думках ту звістку, і тільки поява.. одного з санітарів нагадала йому про Андрія (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 13); Мого болю віки не затруть (Фр., XIII, 1954, 81); — Що маєте новенького? Як Анна Михайлівна, дітки? —— заговорила до Гордійчука Євгенія Калістратівна, намагаючись затерти небажану розмову (Вас., І, 1959, 380); // затерто, безос. присудк. сл. З двох куплетів зроблено один і тим затерто навіть значення віршів (Л. Укр., V, 1956, 278).
◊ Затира́ти (зате́рти) слід (сліди́) — знищувати згадку про кого-, що-небудь або доказ, що свідчить проти когось. Затрем Усякий слід тих споминок важких (Фр., X, 1954, 67).
3. Перешкоджати вільно рухатися, стискаючи, здавлюючи (про людину в натовпі, корабель у кризі тощо). Низьку Маланку зовсім затерли. В теплі людського тіла.. їй зовсім добре (Коцюб., II, 1955, 77); Малого Муху десь зовсім були затерли в гущі (Головко, II, 1957, 220); У трюми «Білухи» взято було тримісячний запас пального, півторамісячний запас води і десятимісячний запас харчів для екіпажу на випадок, коли б нас затерла крига (Трубл., І, 1955, 311); // безос. Йшла крига. Лодії [човни] затирало, бували години, коли, здавалося, їх зовсім замкне, розтрощить (Скл., Святослав, 1959, 623).
4. перен., розм. Перешкоджати кому-небудь виявити себе, свої здібності, не давати можливості висунутися, відзначитися. Через два роки всі переконаються в його бездарності, ролі даватимуть все рідше, він стане злим і.. гудитиме режисерів, які затирають його талант (Собко, Нам спокій.., 1959, 41); Вона обожнювала свого чоловіка, вважала його розумнішим за інших і була твердо переконана, що його несправедливо затирають, що йому заступають дорогу до великої кар’єри (Ткач, Плем’я.., 1961, 167).
5. Готувати що-небудь розтираючи, розмішуючи, перетворюючи в однорідну масу. Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент (Смо-лич, Сорок вісім.., 1937, 144); // розм. Заправляти страву розтертою приправою. Затерти борщ салом.
6. спец. Робити основу при виготовленні пива, спирту, квасу і т. ін. На спиртових заводах кукурудзу розварюють, потім «затирають», тобто оцукрюють в допомогою солоду (Наука.., 7, 1955, 18).
7. тільки недок., діал. їсти з великим смаком. Панотець затирав сметану з свіжим сиром, випивши чарку оковитої (Свидн., Люборацькі, 1955, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 347.