ЗАТИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАГНУ́ТИСЯ і ЗАТЯ́ТИСЯ, тну́ся, тне́шся, док.

1. Зупинятися, перериваючи або припиняючи яку-небудь дію, розмову і т. ін. Школяр, затинаючись, виписував цифір’ю та робив викладки (Мирний, IV, 1955, 110); Поспіхом, затинаючись, схлипуючи, Дем’ян розповідає (Смолич, Мир.., 1958, 165); — Я завжди дорожила твоєю.. дружбою, — промовила Дзвінка. Хотіла сказати «любов’ю», але затнулася на цьому слові і сказала «дружбою» (Гжицький, Опришки, 1962, 172); «Вірую» почав було вчити, та на «же за ним» як затявсь, та й покинув письмо (Кв.-Осн., II, 1956, 200); — Чуєш, Андрію?.. —хотіла спитати вдруге, але тут же затялась.. її злякали його очі (Гур., Наша молодість, 1949, 140).

Дух (ди́хання і т. ін.) затина́ється — дихання утруднюється, переривається на якийсь час. Серце його, як у невеличкої пташки, стукало, билось, дух затинався в грудях (Мирний, IV, 1955, 299).

2. Не погоджуючись із чим-небудь, уперто наполягати на своєму; упиратися. Я говоритиму, а він мав затинатися, що про ніщо не знає (Фр., VI, 1951, 193); — Важко тобі буде, сміятимуться з тебе панські діти.. А ти затнись і стій на своїм, наче серце твоє з каменю… (Кол., Терен.., 1959, 16); І чого б я ото так затявся? Все через чортів характер! Через впертість ослячу. Тьфу! (Цюпа, Назустріч.., 1958, 448); // перен. Переставати діяти (про апарати, механізми). [Варвара:] Він хотів вистрелити в мого коня, та автомат затявся (Галан, І, 1960, 519).

Як (на́че і т. ін.) затя́вся (затяла́ся, затяли́ся і т.ін.): а) уперто не бажати робити що-небудь. — Ще тільки на полудень сонце зверне, а вони вже сапи на плечі і гайда додому. Прошу їх, молю, ну ще три рядки пройдемо, а вони як затялися (Хижняк, Невгамовна, 1961, 70); Сказав [Павло], як затявся, що більше і зустрічатися не бажає… (Кучер, Прощай.., 1957, 346); б) тривати протягом певного часу. Дощі — як затялися: щодня та й щодня… (Мирний, II, 1954, 281).

3. тільки док., рідко. Ударитися, зачепитися, спіткнутися. — Поманеньку везе наш земський коник, та все везе, усе вперед. Хіба затнеться де на якому лихому мостику (Мирний, III, 1954, 283); Чоловік розігнався, в одвірок затявся (Чуб., V, 1874, 1080).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 347.

Затина́тися, на́юся, єшся, сов. в. затну́тися и затя́тися, тну́ся, не́шся, гл.

1) Цѣпляться, зацѣпиться, задѣвать, задѣть. Се видно ж усякому, що сей замок скручено, бо ключ затинається. Екат. г.

2) Задерживаться, останавливаться, остановиться, пріостановиться. Як повів я рештанта, то він спершу йшов як слід, а далі все затинався йти, а то й побіг од мене та й утік. Новомоск. у.

3) Останавливаться, остановиться въ разговорѣ, заикаться; замолкать, замолкнуть. Хто? хто?! затинаючись скрикнув він. Мир. ХРВ. 52. Друге на речі дається, а як я… Якось Улита затнулась. Г. Барв. 226. Дівочий клекіт на хвилину затнувся. Мир. Пов. І. 144.

4) Только сов. в. Упорно стоять на своемъ; упорно продолжать что либо дѣлать. Не хочу, не поїду!… і затялась на сьому. Г. Барв. 531. Затялись в одну шкуру: давай рощот! Мир. ХРВ. 259. Дощ затявся. Мир. ХРВ. В гаремах тілько нуд затявсь: там кралі нищечком ридали, як ніч наступить, сна не мали, а вечір карою здававсь. Мкр. Г. 16.

5) Только сов. в. Удариться. Чоловік розігнався, в одвірок затявся. Чуб. V. 1080.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 106.