ЗАТИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який міститься позаду або на задній стороні чого-небудь; протилежне передній. Я вийшов на вузеньке подвір’я.. — не на те просторе, спільне подвір’я, що лежало перед домом, а на затильне, маленьке (Фр., IV, 1950, 200); Просто неї, над затильним вікном, висіло на гвіздку куплене Романом шовкове муліне (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 347.

Зати́льний, а, е. Задній. Н. Вол. у. Вийшла стара пані на затильні двері. Гол. III. 207. Утікала Бондарівна затильними дверми. Грин. III. 616.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 106.