ЗАТЕ́МНЕННЯ, я, с.

1. Дія і стан за знач. затемни́ти 1, 4. У місті ввели затемнення (Дмит., Обпалені.., 1962, 15).

2. Предмет, за допомогою якого що-небудь затемнюють. Вона встала, зняла з просвітлілого вікна затемнення, (Ю. Янов., II, 1954, 71).

3. Астрономічне явище, яке полягає в тому, що одне небесне тіло або його тінь закриває інше небесне тіло. Під час повного сонячного затемнення небо темніє, і яскраві зорі можна бачити без телескопа (Астр., 1956, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 345.

Зате́мне́ння, ня, с. Затемненіе, помраченіе. Затемнення історії. К. Кр. 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 105.

зате́мнення = затьма́ — астроно­мічне явище, яке полягає в тому, що одне небесне тіло або його тінь закриває інше небесне тіло; здавна затемнення сонця або місяця вва­жалося вісником недоброго, озна­кою нещасть (див. у «Слові о полку Ігоревім» про різні зловіщі знаки, якими природа ніби остерігала Ігоря від походу: сонце вкрилося темря­вою, ніч застогнала грозою й пробу­дила птахів, Див, темний дух нещас­тя, почав кричати на верхів’ях дерев.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 238.