ЗАТЕ́МНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до затемни́ти. Перед солдатом пройде знову, як уві сні, прифронтова, вночі затемнена Москва (Уп., Вітчизна миру, 1951, 52); [Прісцілла:] Святого духа я благала ревне зміцнити думку, просвітити пам’ять, розхитану й затемнену від мук… (Л. Укр., II, 1951, 449).

2. у знач. прикм. Незрозумілий, невиразний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 345.