ЗАТЕЛЕ́ПУВАТИЙ, а, е, фам., зневажл.

1. Неохайний.

2. Вайлуватий. На взір [Петро] ніби й лемехуватий і зателепуватий, бо як почне розмовляти, то висмикує помаленьку з рота слова, неначе висмикує за гичку буряки з затужавілої грядки (Н.-Лев., III, 1956, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 344.