ЗАТА́ЄНО. Присл. до зата́єний 2. Ворог затаєно чатував (Коз., Зол. грамота, 1939, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 341.