ЗАТАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.. розм. Покласти, заховати що-небудь так, що важко знайти [Оксана:] А в мене батько одняли всі гроші, одняли та й затасували кудись… (Кроп., IV, 1959, 313); // Помістити кого-небудь кудись. Нехай би де у дистанції [поблизу начальства] так розташувались [пиячити ..зараз би потаскали у поліцію та затасували б у яму (Кв.-Осн., II, 1956, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 342.

Затасува́ти, су́ю, єш, гл.

1) Задѣвать, заложить неизвѣстно куда, забросить, запропастить. Куди се ти віника затасувала?

2) Замять, затереть. Там у волості й затасували моє діло. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 105.