ЗАТАРАТО́РИТИ, рю, риш, док., розм. Почати тараторити, говорити швидко, скоромовкою. — Панночко моя люба! — весело затараторила вона. — Не дивіться так сумно (Мирний, IV, 1955, 343); — Ловко співаєте, діточки, — затараторила перша баба Бабариха (Донч., VI, 1957, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 342.