ЗАТАМУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

1. заст. Затриматися де-небудь. Пішов і затамувавсь там (Сл. Гр.)

2. рідко. Закінчитися, припинитися. Аж коли запалала хата вся заразом, тоді затамувався дитячий плач, вереск з хати (Ле, Мої листи, 1945, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 341.

Затамува́тися, му́юся, єшся, гл. Задержаться, замедлить. Пішов і затамувавсь там. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 104.