ЗАСІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Прикріпити сідло на спину коневі. Три брати.. засідлали коней, поїхали слідом Анта (Скл., вятослав, 1959, 16); — Я звелю засідлати Ластівку. Конина смирна, якраз для такого кіннотника, як ти (Тют., Вир, 1960, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 309.

Засідла́ти, ла́ю, єш, гл. Осѣдлать. Засідлав собі коника гетьманського. Чуб. III. 294.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 95.