ЗАСІ́ДЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засідла́ти. Іржуть на вітрі коні чорногриві, Загнуздані, засідлані в похід (Мал., Чотири літа, 1946, 148); // у знач. прикм. П’ятеро засідланих коней проскакало без вершників (Довж., І, 1958, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 309.