ЗАСІДА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок. Вести, продовжувати засідання; зібравшись, обговорювати, вирішувати які-небудь питання. [Вася:] На засідання прийшов. Планувальна комісія, ти ж сам призначив. [Ярчук:] Засідати, Васю, не будемо (Мик., І, 1957, 378); Із-за товстих, оббитих клейончатою шкірою дверей, де засідала приймальна комісія, не долітало жодного звуку (Тют., Вир, 1960, 60); // Брати участь у засіданні. Ті, що засідали, висипали на ганок гуртом (Мур., Бук. повість, 1959, 209).
ЗАСІДА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., ЗАСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.
1. неперех. Сідати де-небудь, улаштовуючись зручно, надовго. Засідали [газди] за мережаний стіл, тяжкі в своїм овечім убранню, і споживали вкупі свіжу кулешу (Коцюб., II, 1955, 335); Старці громадські йшли повагом із села один за одним і засідали на своїх місцях (Фр., VI, 1951, 34); В кімнату без стуку зайшов Іванов, голова завкому Патронного заводу. — Що це ви засіли? Пора вже [на збори] (Головко, II, 1957, 470).
2. за що, до чого і з інфін., неперех. Сідати надовго, приступаючи до якої-небудь роботи, справи і т. ін. Зоня.. по вечері засідала до книжки, точно об одинадцятій ішла спати (Ков., Світ.., 1960, 66); Була у мене Пашкевичівна з своєю товаришкою, то не випадало при них засісти писати (Л. Укр., V, 1956, 193); Три подруги, мов щебетливі ластівки, злетілись докупи, вирішили гуртом ще раз все пригадати, засіли за підручники з історії (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 3); Родина засіла до обіду (Мак., Вибр., 1954, 280); // Сумлінно братися за що-небудь. Пішло потім студентське життя тихо й однаково. Всі мусили засісти за науку (Н.-Лев., І, 1956, 342).
3. тільки док., неперех. Надовго розташуватися де-небудь, не виїжджаючи або не виходячи звідти. Вона надовго засяде у своїй хаті (Коцюб., II, 1955, 251); // Залишатися де-небудь довгий час, займаючи яку-небудь посаду, місце. Є чимало повітових управ, де за старших колишні голови та писарі засіли (Мирний, III, 1954, 258); — Сімейщина в нас. Усе свояки засіли в правлінні, усе Ковалі (Кучер, Трудна любов, 1960, 375).
4. неперех. Ховатися де-небудь, влаштовувати засаду, підстерігаючи когось. — І що ж, мамо, — спитав середній брат, — чи й досі ті розбійники там засідають? (Вовчок, І, 1955, 308); [Xведір:] Почав я, як тільки смеркне, засідать у леваді, щоб постерегти [відьму]… (Крон., III, 1959, 193); Ніч лягла на землю та й вкрилась великою, чорною плахтою, з-під котрої виставали якісь страшні, темні мари. Одні пнуться високо, неба досягають, другі зігнулися удвоє або причакли до землі, як би на кого засідали (Кобр., Вибр., 1954, 174); Вони мали потаємки добутися до коридорів, засісти там засідками і чекати сигналу (Гончар, III, 1959, 257).
5. тільки док., неперех. Ідучи, зупинитися, застрягнути, потрапивши в непридатне для проїзду місце. Кілька озброєних людей рятували танкетку, яка засіла на місточку, у вербових палях (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 19); Буксують машини, засівши в багно (Нех., Хто сіє вітер.., 1959, 199).
6. неперех. Застрягати в чому-небудь. Осколок бомби перебив обидві гомілкові кістки правої ноги і сам глибоко засів у м’язах (Кучер, Голод, 1961, 117); // перен. З’явившись, надовго зберігатися, укріплятися в пам’яті (про думку, враження і т. ін.). Невеселі то картини, читальниче; глибоко, як куля, засідають вони у вашім серці, піднімають усю жалість зо дна (Мирний, І, 1954, 49); В моїй голові засіла тривожна думка: що сталося з Євлогієм? (Фр., IV, 1950, 161); Сильна неприязнь до сина міцно засіла в Остаповій душі відтоді, як Гнат не захотів робить дома, кинув рідну хату (Горд., II, 1959, 284).
7. тільки док., перех., діал. Зайняти що-небудь. Другу половину [поля] засів молодший брат Споришів (Фр., II, 1950, 273); Минуле постало перед нею: тридцять шість чепурних хлопців і дівчат засіли лави (Довж., І, 1958, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 308 - 309.