ЗАСІДА́ТЕЛЬСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до засіда́тель.
2. Стос. до засідання. Ткачук ще відпочивав після безсонної засідательської ночі (Збан., Переджнив’я, 1960, 152); Боротьба йде не проти засідань взагалі, а проти засідательської метушні (Рад. Укр., 7.1 1955, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 308.