ЗАСІВА́ТИСЯ, а́ється і ЗАСІ́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАСІ́ЯТИСЯ, і́ється, док.

1. Сіючись де-небудь, виростати. Поза хатою засіявся густий вишник (Н.-Лев., І, 1956, 108); На підсонячній стороні фабричного димаря засіявся мох (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 244).

2. перен. З’являтися, виростати на шкірі (про вуса, бороду). — Та й гарний же Василь! — думала Марина, — щоки повні, як у дитини, брови тонкі, очі карі, чорний вус тільки що засівається (Н.-Лев., І, 1956, 81); Сива борода засіялася по самому підборіддю [діда] (Л. Янов., І, 1959, 301); Між нарами ходив худий хлопець, в якого ще й вуса не засіялися (Панч, І, 1956, 417).

3. перен. Ставати укритим, покритим чим-небудь розрізненим. Поле засіялося грізною щетиною гострих і колючих багнетів (Кач., Вибр., 1953, 411).

4. тільки недок. Пас. до засіва́ти, засі́ювати. Більша частина оброблюваних земель [в Єгипті] засівається 2-3 рази на рік (Наука.., 5, 1958, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 308.

Засіва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. засі́ятися, сі́юся, єшся, гл.

1) Засѣваться, засѣяться. Узяло тоді хлоп’я жменю жита та й посіяло навхрест, от усе поле й засіялось житом. Грин. І. 72.

2) О волосахъ: пробиваться, пробиться. Ще молоденький: борідка тілько стала засіватись. Екат. у. Не піду ж я за старого, — бородою коле; но я піду за такого, що вус засіявся. Грин. III. 195.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 95.