ЗАСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСЯГНУ́ТИ і ЗАСЯГТИ́, сягну́, ся́гнеш; мин. ч. засягну́в і зася́г, ла́, ло́; док.
1. неперех., за що. Захоплювати, схоплювати руками те, що перебуває на відстані. [Лев:] Як засяг рукою за бороду, то й замотав, як мичку (Л. Укр., III, 1952, 209).
2. перех. і без додатка, перен. Захоплювати, заставати зненацька. Щасливий був, хто у своє село Вернув за дня, бо горе подорожнім, Як серед степу лихо засягло! (Рильський, Вибр., 1937, 49); Варто було комусь донести, і його засягла б катастрофа за переховування неарійки-дружини і напіварійки-доньки (Ю. Янов., І, 1954, 135).
3. неперех. Сягати, доходити до чого-небудь. Василь сидів кінець стола на лаві. Поки засягає шапка — білів лоб, а на йому чорніли дві брови, неначе дві п’явки впилися в біле тіло (Н.-Лев., І, 1956, 73); Хто хоче їхати до села знизу, мусить через той брід. Літом, коли вода мала, то воно й нічого, ледве по колодки засягне, а коням лиш трохи повище колін (Фр., III, 1950, 7); // Проникати куди-небудь. Між скелями бушувала єдина гаряча повінь музики, засягаючи в найглибші ущелини (Гончар, Новели, 1954, 68); Герої [повісті] думкою засягнуть дальше й глибше, як герої першого оповідання (Коб., III, 1956, 564).
4. перех. Охоплювати (простір). Як рій той, гул [бабусині казки] в дитячій голівоньці.. Од билинки перелітали до птиці; од птиці до скотини; од скотин до чоловіка — поки не засягали всього світа! (Мирний II, 1954, 48); Висока ніч, велика ніч, Як марево старіч. І скільки мій засягне зір — Стоять вершини гір (Гончар, IV, 1960, 13).
◊ Скі́льки засягну́ти (засягти́) — дуже великий (про обсяг, площу). Лиман перед їх очима — скільки засягнути — лелів (Мирний, II, 1954, 77).
5. перех., розм. Добиватися чого-небудь, здобувать щось. Граф, думаючи, що засягає ласки не в дружини, а в коханої дівчини, дарував їй щодосвітку, перед тим, як іти, всякі коштовності (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 234); Через ту роботу він засягне свого щастя (Мирний, II, 1954, 76); [Сотник:] А лицарство яке вже полягло І засягло якої слави! (Стар., Вибр., 1959, 555).
6. перех., розм., рідко. Просити що-небудь. Після нападу на замок Шепетинського не занедбав Довбуш засягнути ради Семіона, що робити з внучкою ворога (Фр., VIII, 1952, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 340.