ЗАСУТЕНІ́ТИ, і́є, док., безос. Настати (про сутінки). Іноді, коли вже зовсім засутеніє, забіжать до нього колишні учениці, учні (Ів., Таємниця, 1959, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 339.