ЗАСУПО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСУПО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. Запрягаючи коня, стягувати супоню біля хомута.

◊ Засупо́нити па́щу (пе́льку, ро́та) кому — примусити кого-небудь мовчати. Потрібна ж яка-небудь пригода, якась біда, а то й кров навіть, щоб стулити губу чи, як казав пан Пампушка, заткати пельку, засупонити пащу всій оцій по-базарному крикучій юрбі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 339.