ЗАСУМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. Засумувати. — Літом одного тихого та гарного дня якось у мене було так тихо на серці.. Тоді я чогось була засуміла (Барв., Опов.., 1902, 380).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 339.

Засуміти, мі́ю, єш, гл. Опечалиться. Засумів Ірод. Єв. Мт. XIV. 9. Іде сумний, понурий… Дивно так засумів. К. ЦН. 250.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 103.