ЗАСТІ́ЛЛЯ, я, с., розм. Місце за столом. Як же почне [молодиця] мене годувати, то геть своїх дітей розжене з застілля (Вовчок, VI, 1956, 226); На засідання комітету тепер сходилися густіше, і незабаром велике .. застілля геть-чисто виповнилося людьми (Епік, Тв., 1958, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 331.

Засті́лля, ля, с. Мѣсто за столомъ. Kolb. І. 109. МУЕ. III. 126. Мнж. 59. Гол. IV. 539. Пусти, пусти, Івасеньку, із застілля, та погляжу я по надвір’ю. Мет. 175. Сидять по застіллю. Мил. 156. Ум. Засті́ллячко. Сами сидять по застіллячку. Грин. III. 481.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 101.