ЗАСТІ́ЙНИЙ, а,е.

1. Стос. до застою. Дорогою худоба води у ставку не п’є, бо там застійна вода, тхне болотом (Горд., Цвіти.., 1951, 36).

2. Який існує постійно або протягом тривалого часу. При порушенні балансу основних нервових процесів.. відбувається порушення супідрядної діяльності різних центрів, а звідси можливе виникнення застійних осередків збудження, які дають гіпертонічні або гіпотонічні реакції (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 331.