ЗА́СТІБКА, и, ж. Гудзик, гаплик, кнопка і т. ін., якими застібають одяг, взуття і т. ін. На рукавах, ..де колись були застібки, давно поодлітали гудзики (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 4); І мати, й дочка однаковими, захопленими очима дивились на сина й брата свого Добриню, торкаючись руками його білої свитки із срібними застібками (Скл., Святослав, 1959, 59); // Металеве пристосування для скріплення країв чого-небудь (футляра, оправи книжок і т. ін.). Він потягнувся було рукою до кобури, намагаючись вихопити зброю, але тремтячі пальці ковзали по холодній шкірі, не потрапляючи одразу на застібку (Шиян, Баланда, 1957, 13); Вона сердито кинула на підлогу товстий фамільний альбом з старовинними бронзовими застібками (Чаб., Балкан, весна, 1960, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 331.