ЗАСТІБА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше ЗАСТІ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСТЕБНУ́ТИ, стебну́, сте́бнеш і рідко ЗАСТІБНУ́ТИ, стібну́, сті́бнеш, док., перех. З’єднувати, скріплювати одяг, взуття і т. ін. за допомогою гудзиків, гапликів, кнопок тощо. Гауптман почав швидко застібати кітель. Гудзики не потрапляли в петлі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 170); Кірхнер раптом якось підтягується весь, нервовими рухами застібує поли шинелі (Кол., На фронті.., 1959, 155); Мій супутник нервово застебнув пояс на кріслі й сказав: — Тепер держись, наш пілот уже має хороший настрій (Полт., На.. меридіанах, 1933, 47); Нашвидку, тремтячи, пригладив він розкошланий на голові чуб і, застібнувши на грудях.. сорочку, прожогом кинувся в кімнату (Вас., II, 1959, 16); // рідко. Закривати що-небудь (портфель, чемодан і т. ін.). Минали дні, портфель розбухав все дужче, а коли вже його не можна було застебнути, Карпо викладав усі папери до шухляди (Шиян, Баланда, 1957, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 330.