ЗА́СТУП, а, ч. Звужена донизу залізна лопата для земляних робіт. Та взяв якось [Максим] Заступ і лопату, Та й пішов собі у поле Криницю копати (Шевч., II, 1963, 275); Петро корчує пень. Уже чуприна мокра. То заступом, то сокирою. Тільки тріски летять (Головко, І, 1957, 448).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 336.

За́ступ, па, м. Заступъ. Лихого справить заступ та лопата. Ном. № 3230. Візьми заступ та викопай отут ямку. Харьк. Ум. Заступе́ць, за́ступочок. Грин. III. 56.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 102.

за́ступ — звужена донизу або прямокутна залізна лопата для земляних робіт; оскільки цим зна­ряддям копали ями, символізує смерть: «Лихого справить заступ та лопата», «Не розлучить ні отець, ні мати, хіба розлучить заступ та ло­пата».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 238.