ЗАСТРУ́ГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заструга́ти. На столі в нього ніяких паперів, тільки в правій руці олівець, заструганий з обох боків (Шиян, Переможці, 1950, 196); // у знач. прикм. Колгоспники вже познімали деякі ящики додолу, на заструганий і заметений тік (Ле, Вибр., 1939, 256); // застру́гано, безос. присудк. сл. — А як побачу неправду, так дивись: для неправди в мене цього й ціпка застругано… Так і порішу!.. (Вишня, І, 1956, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 334.