ЗАСТРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСТРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Проводити страхування, піддавати страхуванню кого-, що-небудь. Про дядька Ананія говорили, що він зліпив сяку-таку клуню, застрахував і потім підпалив (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 41).

2. перен. Охороняти, оберігати від чого-небудь поганого, неприємного. Павлюк говорив надто серйозно і переконливо. Здавалося, хотів своїми словами дійсно застрахувати Раю від хвороби чи від смерті (Коп., Вибр., 1948, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 333.