Засторцюва́ти, цю́ю, єш, гл. = Запроторити.

1) Куди це ти засторцювала мою ложку? Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

2) Та я його засторцював у наймити. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 102.