ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ЗАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. застано́влять; док., перех.

1. розм. Ставлячи у великій кількості, заповнювати, захаращувати що-небудь чимсь. Возами Застановлять і бір, і шлях, І греблю.. над берегами (Щог., Поезії, 1958, 360).

2. розм. Загороджувати, закривати. Себе б більш треба лаяти, що, не роздумавши і не розглядівши, ..застановили людям дорогу (Кв.-Осн., II, 1956, 145).

3. діал. Ставити. На зорі мене збудили до корови, хліб замісити, в хаті прибрати, страву застановити (Барв., Опов.., 1902, 92).

ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., ЗАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. застано́влять; док., перех., розм. Те саме, що заставля́ти². Став [козак] шинкарці молодій за цебер меду застановляти [обушок] (Укр.. думи.., 1955, 75); [Перепадя:] Покійний Тхір — коли знали — застановив мені її [луку] аж на 10 літ (Мирний, V, 1955, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 328.

Застановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. застанови́ти, влю́, виш, гл.

1) Закладывать, заложить. Запаску свою до жидівки однесла, застановила. Г. Барв. 277. А третій пив і не платив та коня, зброю застановив. Чуб. V. 672.

2) Заставлять, заставить, загромоздить.

3) Ставить, поставить, во что-либо, напр. въ печь. Обід застановила, хліб посадила. Г. Барв. 80.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 100.