ЗАСТАНО́ВЛЕНИЙ¹, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до застанови́ти¹. Наведені через Стрину два мости, застановлені возами (Кач., II, 1958, 460).

ЗАСТАНО́ВЛЕНИЙ², а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до застанови́ти². [Xрапко:] То вона [лука], значиться, не його? [Перепадя:] Та воно, бачите, все одно, що моя: вона застановлена мені (Мирний, V, 1955, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 328.