ЗАСТАВЩИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що заставав. Костюченко заставив мені жінчиного хрещика срібного. А він ще ні однієї заставщини не викупив (Барв., Опов.., 1902, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 328.

Заставщи́на, ни, ж. Отданное въ залогъ, заложенное. Нехай сей козак, бідний нетяга, не мається в тебе сеї заставщини викупляти. ЗОЮР. І. 206.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 100.