ЗАСТАВЛЯ́ТИСЯ¹, я́юся, я́єшся, недок., ЗАСТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся, мн. заста́вляться; док.

1. тільки 3 ос. Заповнюватися чим-небудь у великій кількості. Кулаком Лебідка як ударить по столу, так стіл зараз і наставився наїдками та напитками всякими (Укр.. казки, легенди.., 1957, 163).

2. Загороджувати себе, прикриватися чим-небудь. Чимраз густіше летіли удари на щит князя Кирила. Даремно намагався він заставлятися від них мечем (Оп., Іду.., 1958, 705); Той заставився рукою напоперек (Фр., VIII, 1952, 241).

ЗАСТАВЛЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., ЗАСТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. заста́вляться; док.

1. розм. Закладатися, битися об заклад.

2. тільки недок. Пас. до заставля́ти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 327 - 328.

Заставля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. заста́витися, влюся, вишся, гл.

1) Закрываться, закрыться. Вовірка заставляється хвостом. Вх. Лем. 417.

2) Биться, побиться объ закладъ. Вх. Лем. 415.

3) Закладывать, заложить себя. Хоч застався, а постався. Ном. № 11932.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 100.