ЗАСПІ́ВУВАЧ, а, ч.

1. Співак, який виконує заспів (у 2 знач.) або починає спів, підхоплюваний хором. Ще не встигли молоді баси грізно повторити приспів, як знову заспівувач наповнював поля неповторним трепетом (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 520); Хтось чистим, хорошим, високим голосом почав стару, як світ, ..давню солдатську пісню.. І тут же до заспівувача приєдналися рокітливі баси (Тют., Вир, 1960, 282).

2. перен. Організатор, зачинатель якої-небудь справи; ініціатор. Дуже доречно у нас ініціаторів корисних справ заспівувачами називають (Рад. Укр., 28.V 1963, 1); Заспівувачами великого патріотичного руху виступають ударні бригади комуністичної праці (Цюпа, Україна.., 1960, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 324.