ЗАСПОКІ́ЙЛИВО. Присл. до заспокі́йливий. Примирливий тон і залізна логіка Сачкових слів заспокійливо впливали на Арсена (Дмит., Розлука, 1957, 77); Вона усміхнулась і заспокійливо провела рукою по його щоці (Лот., V, 1957, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 325.