ЗАСПОКО́ЮВАЧ, а, ч.

1. Той, хто заспокоює кого-небудь.

2. техн. Пристрій для гасіння коливань рухомої частини вимірювального приладу. Робота подавальних ланцюгів з короткими заспокоювачами призводить до великої вібрації (Колг. Укр., 7, 1961, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 326.