ЗАСПОКО́ЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. заспоко́ювати. Арсенові було так гірко, що жодні заспокоювання не могли вплинути на нього (Дмит., Розлука, 1957, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 325.