ЗАСНІ́ЧУВАТИСЯ, ується, недок., ЗАСНІТИ́ТИСЯ, сні́титься, док., діал.

1. Засипатися чим-небудь сипким. Ліг велет, — думав, на часок, та й спить уже століття, землею заснітився весь і марить про страхіття (Л. Укр., І, 1951, 459).

2. Закупорюватися гноєм (про рану). Оце рана заснітилася, так гній і не витіка (Сл. Гр.).

3. с. г. Уражатися сажкою. Пшениця заснітилась (Фр., X, 1954, 184).

4. Зароджуватися (про появу, початок чого-небудь).

І не засніти́лось кому на що, безос. —немає ніяких ознак чого-небудь, і не починалося щось. Ішли роки за роками. Минуло їх аж п’ять, а на щастя сиротам і не заснітилось (Свидн., Люборацькі, 1955, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 320.

Засні́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. засніти́тися, чу́ся, тишся, гл.

1) Зарождаться, зародиться. і не засніти́лось на це (кому́). Нѣтъ этого и признаковъ, и не начиналось. Минуло їх (років) аж п’ять, а на щастя сиротам і не заснітилось. Св. Л. 112.

2) Покрываться, покрыться головней зерновой (Uredo segetum). Збіжжя засмітилося. Вх. Пч. І. 13.

3) Закупориваться, закупориться (о гнойной ранѣ), забиться гноемъ. Оце рана заснітилася, так гній і не витіка. Лебед. у. Нарве палець, витече трохи гною, знов заснітиться та й болить. Лебед. у. Засмітився гній У вусі.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 98.