ЗАСНІ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до засні́жити. Геннадій відчинив двері й допоміг якійсь засніженій і змореній бураном людині ввійти до хати (Ле, Опов. та нариси, 1950, 154); Праворуч дороги простяглися ледь-ледь засніжені поля, на нивах, мов гори, стояли, хмуро і вперто стоги соломи (Чендей, Поєдинок, 1962, 18).

2. у знач. прикм. Який має на собі сніг. До контори увійшла засніжена, у валянках, в теплій хустці Килина Іванівна (Головко, І, 1957, 397); У засніженому парку обважнілі від морозного інею клени хилять долу свої пружні віти (Собко, Матв. затока, 1962, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 320.