ЗАСМУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАСМУТИ́ТИСЯ, смучу́ся, сму́тишся, док.

1. Ставати смутним, невеселим. Разом з Ларою вона мимоволі засмучувалась, коли кількість кубових решток у черговій пробі несподівано збільшувалась (Шовк., Інженери, 1956, 102); — Чого се ви так засмутилися? — спитала Мар’я, дивлячись на дівчат (Мирний, III,1954, 184); // Відчувати горе, жаль. Впадеш — не засмутись, згубивсь — шукай-но слід І серця не в’яли од випадкових бід (Мал., Полудень.., 1960, 74).

2. тільки 3 ос. Ставати похмурим, безрадісним. Ясна квіточка потьмарилася, райськая земля засмутилася (Л. Укр., І, 1951, 272); Скоро вечір зніме дня утому, засмутилась над Дніпром блакить… (Сос., Близька далина, 1960, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 320.