ЗАСМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСМОЛИ́ТИ, смолю́, смо́лиш, док., перех.
1. Заливати, замазувати смолою отвори, щілини, дірки в чому-небудь. В нього стоїть цеберка з смолою, якою він засмолює свої діжки (Ів., Опов.., 1949, 68); — Потік гемонський човен! Це вже третій рік, як він тече: ніяк не зберуся законопатити й засмолити (Вишня, II, 1956, 215).
2. розм. Обливати, поливати смолою. Під Ольшаною спалили [магнати] Данила Кожевського, обмотавши прядивом і засмоливши (Стор., І, 1957, 163).
3. розм. Забруднювати кого-, що-небудь смолою.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 320.