ЗАСМЕРДІ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., розм. Просякнути неприємним запахом, стати смердючим. — Бач, мастив його [волосся] білком, щоб держалися кучері, не мив щоднини, то й засмерділося (Он., Іду.., 1958, 526).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 318.

Засмерді́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Провоняться. Вже ввесь світ засмердівся ним (тютюном). Грин. II. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 98.