ЗАСМАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. перех. Покуштувати, випити, з’їсти чого-небудь. Опинившись на вулиці, Іван пішов поволі, не оглядаючись. Він почував себе так, наче засмакував гіркого (Кол., Терен.., 1959, 352).
2. неперех., у чому, що, чого, перен. Захопитися чим-небудь, знайти в чомусь задоволення, втіху. [Олекса:] Хлопці і дівчата, ба й старші люди засмакували в книжках і газетах (Фр., IX, 1952, 36).
3. перех., перен. Зазнати, пережити що-небудь. Навмисне поїде [Кранцовська] завтра.., нехай він також засмакує трохи розлуки (Март., Тв., 1954, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 317.