ЗАСЛІ́НКА, и, ж.

1. Шматок жерсті певної форми з ручкою, яким закривають отвір кухонної печі. До ранку порається Явдоха, місить тісто, а перед обідом відсунула з печі заслінку й на лопаті почала вибирати одну за одною запашні паляниці… (Допч., III, 1956, 11); Похапцем закрила [Уля] заслінкою піч, — хай покипить суп і підсмажиться картопля (Логв., Літа.., 1960, 59); // рідко. Те саме, що кагля́нка. Чути було, як гуде в димарі вітер і дрібно, жалісно цокотять залізні заслінки (Донч., II, 1956, 357).

2. Взагалі пристрій для закривання отворів. Там, біля горен і ковшів, біля заслінок мартенів, стоять невсипущі металурги (Рудь, Гомін.., 1959, 104).

3. Щит в шлюзах. Запасні заслінки шлюзів не витримали могутнього напору води (Трубл., III, 1956, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 314.

За́слінка, ки, ж. Доска для закрытія отверстія въ кухонной печи. Одслонила заслінку, виняла з печі… і поїла. Рудч. Ск. II. 41.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 97.

за́слінка — шматок дошки або бляхи певної форми з ручкою, яким закривають отвір (челюсті) кухонної печі; після Водохреща на Полтавщині дівчата казали: «Пора цілувати заслінку», тобто кінчати з ігрищами, святкувати, а починати працювати. Одслонила заслінку — вийняла з печі… і поїла (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 238.