ЗАСЛУГО́ВУВАТИ, ую, уєш і рідко ЗАСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСЛУЖИ́ТИ, служу́, слу́жиш і рідко ЗАСЛУГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. чого і на що. Своєю діяльністю, поведінкою викликати до себе певне ставлення з боку кого-небудь; бути гідним чого-небудь. Брат його, Роман, незважаючи на те, що був поранений під дотами в руку, залишився в строю і виконував бойові завдання. За такий вчинок брат його, Роман, заслуговує нагороди (Гончар, III, 1959, 85); Простіть, ..що лист буде недовгий, не такий, якого ви заслужуєте за Ваші, більш ніж милі, листи (Л. Укр., V, 1956, 187); Добре запам’ятав Сергій батькові слова і заслужив загальну пошану на кораблі (Ткач, Жди.., 1959, 30); Улянці дуже ніяково, бо чим же вона заслугувала таку прихильність учительки? (Донч., IV, 1957, 46); // Бути вартим вивчення, наслідування і т. ін. Підпілля в Києві заслуговує на спеціальну наукову роботу (Ю. Янов., II, 1954, 15).

2. тільки док. Здобути право на що-небудь службою, роботою. — Працював непогано і заслужив велику срібну медаль на виставці в Москві (Кучер, Чорноморці, 1956, 442).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 316.