ЗАСЛОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідше ЗАСЛО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСЛОНИ́ТИ, слоню́, сло́ниш, док., перех.
1. Закривати, загороджувати щось собою або чим-небудь. Мале віконце часом зовсім темніло, його заслоняли якісь постаті (Л. Укр., III, 1952, 565); Лісова гущава зовсім заслонювала мені сонце перед очима (Фр., II, 1950, 92); На темному обличчі [Григорія] грав рум’янець, до надбрів’я впали кучері, заслонивши високий лоб (Стельмах, II, 1962, 414); // Огортати, оповивати що-небудь, роблячи невидимим. Сичить земля під копитом коня, Замшілу стежку морок заслоня (Бажан, І, 1946, 302); Сніговиця, ніби тонким серпанком, заслоняла все навколо (Бойч., Молодість, 1949, 122); // розм. Закривати з метою захисту, оборони, збереження; охороняти. Пси вірні свого пана знають.. Його боронять, заслоняють! (Фу., X, 1954, 342); Цілий час заслонювали [Гринь Клин і Пилип Сук] своїми грудьми капрала Хому (Ков., Тв., 1958, 45); Хотів Яків порвати газету, але Гордій заслонив і одвів його руку (Головко, II, 1957, 131); * Образно. Вір, друже мій, Що в грозову хвилину Заслонить серцем він Любиму Батьківщину (Забашта, Вибр., 1958, 36).
2. Завішувати або накривати чимсь що-небудь. Клітемнестра заслоняє обличчя покривалом (Л. Укр., II, 1951, 330); Панни заслонили опонами та килимами піч, вимазали, вичистили хату (Н.-Лев., І, 1956, 145); Внизу вікно заслоняла біленька мережана завісочка (Мик., II, 1957, 289); // Прикривати, затуляти чим-небудь очі і т. ін. Щитки і скельця сині заслоняють зір (Рудь, Дон. зорі, 1958, 46); Вони обоє стають проти сонця, заслонюють очі руками і дивляться на гори (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 289).
3. перен. Відтісняти на задній план, робити другорядним, неважливим. У нас зустрічались твори, де техніка заслоняла людей, машинний гуркіт глушив людські голоси (Талант.., 1958, 169); Було б докорінною помилкою думати, що боротьба за демократію здатна відвернути пролетаріат від соціалістичної революції, або заслонити, затінити її і т. ін. (Ленін, 22, 1950, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 315.