ЗАСКО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заско́чити 4. Людей не видно було, але вони могли лежати біля коней і дрімати, а заскочені зненацька, могли й вистрілити. (Гжицький, У світ.., 1960, 46); Здригалась [Раїса] кожен раз, коли вікна раптом блакитніли од сильної блискавки і меблі, заскочені світлом, немов розбігались з якоїсь таємної наради (Коцюб., І, 1955, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 313.