ЗАСКА́РЖИТИ, жу, жиш, док., перех., діал. Звинуватити кого-небудь у чомусь, звернувшися іа скаргою на нього. Змовчав Дутка, не віддав Савці поличника, пішов додому і на другий день Савку заскаржив до суду (Мак., Вибр., 1954, 112); Якийсь Тимко Малицький заскаржив Мушина, що копає віск на його грунті (Ков., Ів., 1958, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 311.